(044) 383 32 78 (067) 005 99 55 (066) 054 12 16
 


Археологічний заповідник Китаїв

Археологічний заповідник Китаєво

Археологічний заповідник Китаєво Археологічний заповідник Китаєво - Троїцька церква Археологічний заповідник Китаївська пустинь

Китаєво розташовується неподалік від місцевості під назвою Мишоловка і Корчувате, що напівденній околиці Києва.

Перші будівлі тут були закладені в XIVстолітті. Місцевість цікава в першу чергу православним монастирем з печерами, який відновив свою діяльність тільки в 90-х роках XXст.

Відповідно до старої легенди, назва місцевості походить від тюркської мови, на якій слово «китай» означає «кріпосне зміцнення, захищену місцевість».

Власне, у дванадцятому столітті тут і знаходилося давньоруське форпост-городище, надійний оплот, що  захищав від ворога валами, ровами, лісом і водою.Археологічний заповідник Китаєво - печери

У XIV столітті тут був заснований печерний монастир, який був під заступництвом Києво-Печерської Лаври, званий Китаївською пусткою, де ченці створили спочатку печерний монастир, а пізніше і лаврський скит.

Вважається, що скит цей виник вже в ХVII ст. Але освітлена документально історія обителі починається з 1716 року, коли з підтримкою Дмитра Голіцина тут була побудована дерев'яна церква на честь святого Сергія Радонезького, трапезна та келії. Нову трапезну, теж дерев'яну, з церквою на честь трьох російських святителів - Петра, Олексія та Іони - було побудовано на пожертви від імператриці Єлизавети Петрівни, яка відвідала пустинь в 1744 році. З ХVII ст. Китаїв став місцем паломництва, дозвіл на відвідування якого давала Лавра.

Проте в 1930 році пустинь була ліквідована, територія та приміщення були передані Всесоюзному експериментальному інституту плодово-ягідного господарства. Дзвіницю розібрали у 1932 році, інші споруди дуже постраждали під час бойових дій. У післявоєнний періуд тут розміщувався Республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва і Український науково-експериментальний інститут захисту рослин.

Після реставрації на початку 1990-х років Троїцьку церкву було передано УПЦ разом з відремонтованою трапезною та келіями. У 1994 році відродилося монастирське життя. Першим управителем відновленого скиту став архімандрит Пафнутій. З 1996 року обитель отримує статус самостійного монастиря.Археологічний заповідник Китаєво

Китаївська пустинь знаменита не тільки печерним монастирем, вірніше - не стільки їм, і не стільки приналежністю до Лаврського скиту, скільки діяннями старців. Історія одного з них - старця Досифея, стала однією з головних і центральних історій цієї священної місцини.

Якось в 1736 році в славну Троїце-Сергієву Лавру недалеко від Москви прийшов молодий біглий селянин. Хлопчик представився Досифеєм і попросив постригти його в  ченці, щоб служити Христові. Проте ж старці порадившись, відмовили Досифею, так як в ті часи існував суворий царський наказ, що забороняв постригати втікачів. Проте ж вони відчули в Досифеєві непоборне бажання служити Господу. Крім того, було видно його вихованість та освіченість. Тому, вони дозволили служити йому в Лаврі таємно. Хлопчику тоді було 15 років. Молодий послушник виконував саму чорнову роботу, а всі дивувалися його благочестивості. Однак, після трьох років життя при Лаврі Досифей втікає до Києва.

У Києво-Печерській Лаврі молодому селянинові так само відмовляють у постригу, і тоді Досифей не допущений до церкви офіційно, вирішує служити Господу так, як може і вміє. Тому він на горі в Китаївській пустині усамітнюється в печері. У той час старці користувалися вже готовими печерами, виритими в надрах зелених пагорбів Китаївки ще першими християнами, але Досифей сам побудував собі притулок. Жодного разу за все своє усамітнення, навіть взимку, він не розпалив вогню, ходив босим по холодній землі, носив лахміття. Їв лише хліб і воду, а під час Великого посту взагалі обмежувався тільки мохом і корінням. Скоро слава про Досифея загриміла на всю околицю, до нього потягнулися паломники. Зверталися за порадами, пророцтвами і зціленням. Якщо самітник давав гостю ладан, то це означало смерть, якщо просфору - зцілення і благословення. А одного разу Досифей взяв ладан і став роздавати його по маленькому шматочку всім хто приходив у Китаївську пустинь. Тоді він напророкував, що люди будуть мерти як мухи, але закликав не падати духом і молитись. І ось скоро, в 1770 році в Україні розпочалась морова виразка. Від неї вціліли всі ті, хто отримав від старця шматочок ладану і благословення.Археологічний заповідник Китаєво

Приймав гостей старець через крихітне віконце. Про його добрі поради почула навіть імператриця Єлизавета Петрівна, яка вирішила самостійно відвідати відлюдника. Спеціально для неї на горі зробили дерев'яні східці, якими імператриця піднялася до печери. Досифей впізнав її, вийшов до неї на зустріч і дав такі хороші поради, розважив такою щирою душевною бесідою, що вражена володарка посприяла якнайшвидшому офіційному долученню старця до церкви, і залишила йому стільки грошей, що вистачило на будівництво церкви в Пирогово.

Помер Досифей, як і належить святому: Ставши навколішки, біля лампадки. Залишив заповіт не готувати тіло до поховання, а придати звичайному похованню. Проте молодші прислужники не послухалися, вирішивши обмити тіло. І тоді з'ясувалося, що знаменитий на всю Російську імперію старець був ... жінкою.

Так відкрилася таємниця старця Досифея. Зараз складно сказати, що було правдою, а що міфом, але незаперечним залишилося те, що ця людина прожила гідне життя і була похована в Китаївській пустині. У Свято-Троїцькому монастирі на іконі стоїть напис «Святий», а в дужках «Дівиця».

Як же дівчина стала святим?печери Китаївської пустині

Коли батьки рязанської дворянки Дарії Тяпкіної віддавали її на пару років до бабусі отримати церковне виховання у Вознесенський монастир, вони і подумати не могли, чим це закінчиться. Дівчинка настільки перейнялася ідеєю служіння Христу, що відмовилася від багатства, від рідні і втекла з дому. Спочатку хотіла бігти в Вознесенський монастир до своєї бабусі, але вона прекрасно розуміла, що там її знайдуть і повернуть додому. Тому Дарія стрижеться, купує чоловічий одяг і під виглядом селянина-хлопчика йде в Лавру. Вже будучи в служінні в Троїце-Сергїєвій Лаврі, дівчинка пережила зустріч з матір'ю, яка була на службі і впізнала серед молодих послушників свою дочку. Тоді Дарія і втекла до Києва. Коли ж Досифей став вже відомим благочестивим старцем у Китаївці, то до нього прийшла за порадою сестра Дарії Тяпкіної, питала про долю втраченої сестри. Старець відповів, щоб та не переживала за сестру, тому що та пішла з дому ради Господа. Пізніше, після смерті старця, сестра знову була в Києві. Побачивши портрет старця зроблений за його життя, вона зомліла, впізнавши в ньому свою сестру Дарію.

Тепер, прогулюючись у цій місцевості, в якій ніби зникає відчуття часу і простору, можна уявляти собі скільки ще дивовижних історій змогли б розповісти вкриті травою пагорби Китаївської пустині.

Автор Хоростовська Наталія (Aranrut)

Наші контактни Археологічний заповідник Китаєво - Китаївська пустинь

ПРОПОНУЄМО Й ІНШІ ЕКСКУРСІЇ УКРАЇНИ

Екскурсії по Україні
Екскурсії по Києву

witch.hand